Невпинно кружляв і метався,
Метелик у зорянім німбі,
Душа загорілась коханням,
Палала занадто на світлі.
Фіалка зітхнула духмяно…
Ох загадка літньої ночі,
Вже скоро укриє серпанок,
Чуттєва полинула сповідь.
Звучали для неї сонати,
Всю ніжність зібравши в акордах,
Ось тільки даремно…не вразив,
Зненацька закрилась холодна.
Тож відчаю сходить лавина,
Романтик зав’яз у бажанні,
Зійшлися любов і гординя,
Навіщо підносити слабкість?
Потому в пелюстці троянди,
Прокинувся кволий на ранок,
Знайти захотілось розради,
Метнувся до іншої жваво.
*****
Для чого заплутані драми,
Якщо не її ти обранець?
З таким почуттям до нестями,
Зітлієш… ти ж пристрасті в’язень.

4 коментарі “Пристрасті в’язень”
Такой милый, целостный образ получился – веет предрассветной свежестью и романтикой.)
Это я увидела на розе кузнечика спящего,сделала фото и получилась миниатюра.Спасибо Olvia!
Супер!!! Коротко и очень поєтично!!!
Спасибо большое Катя!Очень рада Вашим комментариям.