Весну я зустрічала не з тобою,
Та чула соловейка до світання,
Тож ночі зорянисті йшли з росою,
І місяць усміхався на прощання.
А літо пролітало, не встигала,
Зловити всі миттєвості пригожі,
Забувши про улюблені бажання,
Близьким лиш дарувала дні невтомні.
Задуматися осінь підказала,
Ледь листячко опало, й задощило,
Життя, мов пломенистий фотоспалах,
По колу закружляло з переливом.
Навіщо пригадалося, навіщо!
Знов маків цвіт розквітнув і проймає,
Найперше почуття, все так магічно,
Зігріло чистотою, як останнє.
Автор публікації
Коментарі: 798Публікації: 507Реєстрація: 30-12-2020
Достижение получено 07.04.2021
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій
Достижение получено 04.04.2021
Титул: Яскравий коментатор
Присвоюється користувачу, який прокоментував 50 і більше публікацій
Достижение получено 22.01.2021
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
4 коментарі “Навіщо…”
“Будто связаны нитью невидимой, Души наши давным-давно.” – Как мне это знакомо!!! Тоже есть такое ощущение, и сожаление о том ,что души-то связаны, а Судьбы в этой жизни – пока нет. Спасбо за созвучие мыслей и чувств.🌹.
К этой женщине пришла любовь осенью, вам далеко Катя до осени,все раньше будет!
Это любовь без срока давности, она просто приходит, когда ей вздумается и не стоит жалеть о пройденных не вместе дорогах, а насладиться прекрасной златолиственной осенью – в ней своя прелесть, а с любимым человеком – она вдвойне прекрасна.)
Благодарю Olvia. все что происходит, все вовремя.