Замріялась мила осінь,
Згадала хустинку жовту,
А літечко ніби просить,
Ще рано будить негоду.
Зелені стоять дерева,
Повсюди квітками пахне,
Напийся води з джерельця,
Лиши небеса безхмарні.
Зривала потроху листя,
Чудне приміряла плаття,
Волосся квітчала дивна,
З волошок і маків зв’язка.
Зі скриньки дістала фарби,
Й розвіяла вітром ніжно,
Відтінки змінили айстри,
І трави лягли змарніло.
А далі вже буде дійство,
Як барви додасть яскраві,
Дивує барвиста, звісно,
Й безмежність її фантазій.

4 коментарі “Нетерпляча осінь”
…а небо уже вище голубе,
фотограф-Літо фільтри прикладає –
у зе́лені вже видно золоте –
і вітерець свіженький залітає…
Красива поезія
А як же хочеться ще хоч трошечки літа
В місті Дніпро ще спека.Дякую Наталія за коментар!
На Сумщині уже виразно відчувається подих осені