А жінку образити просто,
Відступить безмовно подалі,
Душі так журливо і млосно,
Мов кинули квіти прив’ялі.
Хотіла б забути дні, прикрі,
Та серце не вміє мовчати,
Неначе пробігли вразливі,
Похмурі відчужені хмари.
Ти знаєш, отам під снігами,
Вже обрис чекає рожевий,
Написана доля зірками,
Ці знаки нікому не стерти.
Бузок як розквітне духмяний,
Зігріє теплом і сумлінно,
Розвіє душевні тумани,
Додавши привітних усмішок.
Автор публікації
Коментарі: 798Публікації: 507Реєстрація: 30-12-2020
Достижение получено 07.04.2021
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій
Достижение получено 22.01.2021
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
Яскравий коментатор
Достижение получено 04.04.2021Титул: Яскравий коментатор