А після спеки дощ пронісся,
Рясненький, гримливий недовго,
Босоніж хочеться пройтися,
Калюжами теплими просто.
Згадалося дитинства часи,
Життя без турбот і печалі,
Та хліба найдобріші шматки,
Щоб гайда по полю, все далі.
Природа, мов була оберіг,
Хіба за нас боялись рідні,
Неслися в той далекий забіг,
На цілий день веселі діти.
Швиденько літечко пробігло,
Всі забавки, що просто неба,
Світило сонечко нам ніжно,
Щаслива, все ж пора далека.
Автор публікації
Коментарі: 798Публікації: 507Реєстрація: 30-12-2020
Достижение получено 07.04.2021
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій
Достижение получено 04.04.2021
Титул: Яскравий коментатор
Присвоюється користувачу, який прокоментував 50 і більше публікацій
Достижение получено 22.01.2021
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
6 коментарів “Після спеки дощ пронісся”
Дитинства щаслива пора. Про це і твір Ваш наповнений приємними спогадами👍
Дякую Вам! Теплі спогади дитинства .
Занурилася в атмосферу безтурботного дитинства… Так – пора щастя, коли для того. аби радіти не потрібні були додаткові приводи… Дуже атмосферно, приємно-ностальгічно
Чудово!……. Стільки добра у рядочках) Відчула се
Відчула себе щасливішою! Дякую, Ліза.
Дуже дякую за коментарі.