З-під снігу прозирає нині,
Підсніжник незвичайно ніжний,
Для весни подарунки звиклі,
Тендітні незабутні квіти.
Закоханий невпинно прагне,
Цвіт перший дарувати милій,
Любуйся, лиш для тебе здатен,
Крізь кригу доказати щирість.
Тож усмішку завжди чекаю,
У зимні холоди без світла,
Тому перемагаю навіть,
Ту темінь, як метіль набігла.
Відчути б теплоту і ласку,
І лагідність душі пізнати,
Митарства всі пройду спочатку,
Я відданий повір, романтик.

4 коментарі “Підсніжник”
Душа уже хочет весны. Красиво!
Благодарю Ирина!Так и есть!
Прекрасний вірш!.. У ньому – виразне передчуття Весни. Дякую за нього, Ліза
Дякую Наталія! Чекаємо весну!