Коли закривалось пів неба,
Достатньо нескінченних страждань,
І виправдань зараз не треба,
У душу лиш собі ти заглянь.
Є в попелу гарна властивість,
Мов вихором злетіти з вітром,
Й помчати далеко на місяць,
Забравши порожнечу слідом.
Можливо назвати це гордість,
Забути наболілу трощу,
Та думаю інша тут повість,
Прожити я без тебе зможу.

2 коментарі “Пройшов час страждань”
Надзвичайно Мудро. Та дуже гарно.
Дякую Наталія!