Добряче вітер розгулявся нині,
І хмари гнівно потемніли різко,
Повітря тисло, буревій пройдисвіт,
Негоду зимну готував зловтішно.
Мені лиш байдуже його химери,
Ті грози, дощик чи метіль колюча,
Я бачу простір із троянд безмежний,
І скрипки звуки у яких втонула.
Це дивне райське відчуття блаженства,
Кохання, небо відкриває ніби,
Щоб місяць звідти доторкнувся плеса,
Немов уста у поцілунку ніжнім…

4 коментарі “Блаженство”
Ух ты, как красиво! Если в дуще любовь, то и гроза не страшна!!! 🌹🌹🌹
Спасибо большое Катя!
Красиво!
Вірш радує душу.
Дуже дякую!Так і хотіла передати цей стан, коли душа радіє.