Був за́пал юний, вишня тоді цвіла,
Сказав, моє ти люба, тепер життя,
Плекала це душенька обережно,
Бо любляче серденько безперечно.
Віднині сім’я була у них дружня,
Дбайлива хазяйка, начебто мудра,
Старалася лайки не допускати,
Ось тільки де взялися ті коханки…
І в душі обламалася часточка,
Як хотілося далі не склалося.
Прожи́ті ра́зом роки́ пригадала,
Отож і сльози всі ринули градом.
Тужила…та сказала все, достатньо,
Бо душу вислухала так уважно,
Не буду відтепер тримати, нащо,
Бо дихати у хаті стало тяжко…
Пройшов час… де вдача його та сила?
Закоханий погляд оті вже крила?
А люба, просто щастям світилася,
Життям відтак ніяк не ділилася.
Автор публікації
Коментарі: 798Публікації: 507Реєстрація: 30-12-2020
Достижение получено 07.04.2021
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій
Достижение получено 22.01.2021
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
Яскравий коментатор
Достижение получено 04.04.2021Титул: Яскравий коментатор