Зима на серці й холод,
Хоча пролинув травень,
Думки підступні тоскно,
Гнітять відлунням вражень.
Зітхала біля клена,
Втішали ніжні верби,
Звучала, мабуть, флейта,
Та чулось бились глеки.
Якщо з’явилась інша,
Відтак нема кохання,
Нехай чудова нічка,
Йому дарує щастя.
Себе любити треба,
Навіщо зайвий відчай,
Тому на рингу, певна,
Бої мене не тішать.
Палають зорі ясно,
Вітрець лоскоче личко,
Чомусь уже не страшно,
Назвать байдужість вчинком.

2 коментарі “Себе любити”
Дуже гарно і так болісно….
Хочеться сказати ліричній героїні: врешті-решт, усе обов’язково буде добре! І справжня любов теж буде
Дуже дякую Наталія за чудовий коментар. Ви так правильно сприймаєте, приємно . Творчих успіхів Вам!