Шумлять вітри, вигадують мотиви,
Легенди із лісів моїх дрімучих,
Де тільки виростають сосни і кропиви,
Простори із пісків сипучих.
Десь пробігала одинока лань,
Котра хотіла лиш води напитись,
А там попереду нестерпна глухомань,
Покинута людьми, що дали обіцянку залишитись.
Ліси туманами невтішно накривались,
І вже напевне їх ніхто не перейде,
Бо там де всі б заємно покохались –
Ніколи кропивА не проросте.
Автор публікації
Читай! Втамуй свою душевну спрагу.
