Своім очам не вірить мама –
Синок заходить на поріг…
Вона молилася ночами
І вишивала оберіг,
Щоб син іі живим- здоровим
Прийшов з проклятоі війни,
Брініли сльози в кожнім слові
І снилися тривожні сни…
Та серце рвалось на шматочки,
Як телефон його мовчав…
Для неі всі були синочки,
Хто там, на сході воював…
А душу краяли новини –
Про втрати, обстріли, боі…
Молилась матінка за сина,
Щоб Бог почув слова іі…
І подолавши сон і втому,
Долати труднощі вже звик,
Боєць з доріг прийшов додому,
Іі герой і захистник!
Він бачив все на власні очі,
Вже не повірить він брехні,
Він бачив, як палали ночі,
Від вибухів здригались дні.
Хоч все залишилось позаду,
Але прийдуть до нього в сні
Всі побратими із бригади,
Бо поріднились на війні…
Матуся сина обіймає,
Цю зустріч кожен з них чекав!
…Але війна іще триває,
Бо ворог зброю ще не склав…
Автор публікації
