ГОВОРИВ ПОЄТ ІЗ МУЗОЮ
Говорив поет із музою,
Все про долю, та про життя.
Що та стала йому обузою,
Що не бачить він майбуття.
Як же жити йому без істини,
Без тих слів, що вона шепоче.
Підкоряв він своєю вірністю,
Тільки муза, чомусь не хоче.
Не диктує вірші уривками,
Ні словечка, мовчить годинами.
Він шукає у ній підтримки,
Все спливає сумними картинами.
Не торкатись думками вічного,
Це неначе стати незрячим.
Бо без музи йому не горіти,
Він душею і серцем плаче.
Не достукатись, не докричатись,
Це для нього, подібно смерті.
Для поета за ручку не братись,
Тоді краще сьогодні померти
Думок на тему “Говорив поет із музою”
гарно