Відлуння Афгану

Пам’яті брата, який загинув в Афганістані
Війна буде повторюватися до тих пір,
поки питання про неї буде вирішуватися не тими,
хто помирає на полі бою.
Анрі Барбюс

Я пам’ятаю той оркестр, що грав йому востаннє
В холодний, березневий, сумний день…
Звучала пісня надлюдського болю і страждання…
Світ музики не знав таких пісень.
Мов чайка в горі, побивалась і тужила мати,
Клубком у горлі в батька – туга й щем…
Салют скорботний пролунав, і дав присутнім знати:
«Пора» … а сльози ллють і ллють дощем…
О скільки юнаків у тій війні пролило крові,
І не сказали рідним: «Прощавай…»
Бо куля і фугас їх зупинили на півслові…
І небо враз почуло: “Зустрічай…”
Гойдає вітер на могилі чорну з горя стрічку…
У мами в зморшках стиснута сльоза…
цей день у світлім храмі поминальну ставлю свічку,
Молитви тихо прошепчу слова.
Через роки в руках моїх і квіти й чорна книга
«Чорний тюльпан» – її так нарекли
Холодні  імена загиблих, немов уламки криги,
Але чомусь всю душу обпекли…
Лежать медалі, орден… я вдивляюся у фото…
Біль не минає, рве, як ураган…
На камінь пам’яті кладу живий букет скорботно
Страшне відлуння в спогадах: « Афган»…

2

Автор публікації

Офлайн 12 місяців

Любовь Таборовец

80
Коментарі: 1Публікації: 29Реєстрація: 07-08-2018

Бронзове перо

Досягнення отримано 11.08.2018
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій

Коментувати

Проста авторизація через соц.мережі: 

Думок на тему “Відлуння Афгану”