Бабуся горщик дістає із печі:
“Ідіть мерщій,бо снідати вже час!”
Вона старанно нам прасує речі
І до воріт завжди проводить нас.
В бабусі завжди затишно і світло,
Коли так люблять – серце не болить.
Нас береже бабусина молитва,
Мов крилами вкриває кожну мить.
В бабусі я усміхнена й щаслива,
Як та весна, що квітнем розквіта.
Ні холод не ляка мене, ні злива,
Усе простим здається в ті літа.
Її тепло – у кожному привіті,
Лиш захворів – мов ластівка летить.
Живе бабуся – ми маленькі діти,
Її турботою укриті кожну мить.
Життя біжить, ось я уже бабуся,
А спогади все в серці ожива.
І, як колись вона, за малюка молюся,
Щоб розгорнуть над ним ті два крила.
Автор публікації
Коментарі: 7Публікації: 16Реєстрація: 12-12-2020
Достижение получено 15.04.2021
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
