А на світанку зорі згасають непомітно.
Вже місячний серпанок поглинула ріка.
Мрійлива, мов дівчатко, берізонька тендітна,
Поринувши в надії, все доленьку чека.
Прокинулася птаха і нумо щебетати –
Їй сонечко б збудити, що солодко ще спить.
Вже кумкають у балті так дзвінко жабенята
І трудівниця – бджілка над лугом десь гудить.
Промінчик перший сонця стрибнув з небес додолу,
Розкидавши у травах намисто із роси,
Ось день стоїть на старті, щоб бігти знов по колу,
А зоряні вже згасли у вишині вози.
Огорне ніжно землю прозорий літній ранок.
І небо, що сіріло, блакитним стане вмить.
Ледь вітерець-бешкетник торкається фіранок…
Ти чуєш шурхіт кроків? То щастячко спішить.!
Автор публікації
Вірші, то наші думки на папері.
Достижение получено 04.08.2020
Титул: Яскравий коментатор
Присвоюється користувачу, який прокоментував 50 і більше публікацій
Достижение получено 24.06.2020
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
Достижение получено 03.06.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій
4 коментарі “Літній світанок”
Поетично, щиро, сповідально про Світ природи та Людської Душі, яка закохана в Красу цього Світу
Дякую.
Дуже красива та поетична пейзажна лірика. Кожна строфа, кожне слово яскраво відчувається, і зараз. насьогодні, дуже актуально і дуже своєчасно, хоч вірш і був написаний в іншу пору року
Дякую!