Так дід вмирав…

Дід важко кашляв, що мені здалось:

То так душа виходить на свободу,

Коли життя закінчується крос

І смерть дається тілу в нагороду.

А він її тримав з останніх сил,

Неначе долею іще чогось не звідав –

І Бога милосердного просив

Якусь відстрочку, мов дитина, ридма.

Йому хотілося за плугом ще піти,

В останній раз, бо у раю – хто знає? –

Чи райську землю зорюють святі,

Чи діло те в небесній гладі зайве…

І враз притих, немовби Бога вчув,

Що увійшов до діда-хлібороба,

І,ніжно гладячи старого по плечу,

Сказав: « Дивись, ось хліба повна торба!»

1

Автор публікації

Офлайн 2 місяці

Машенція Мінлива

20
Коментарі: 0Публікації: 11Реєстрація: 17-10-2019

Бронзове перо

Досягнення отримано 29.10.2019
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій

Коментувати

Проста авторизація через соц.мережі: 

Думок на тему “Так дід вмирав…”