Для голосування необхідно авторизуватись

Та, що греблі рве

Обірвала греблю ненароком,
Розтеклись непрошені струмки,
Обійти би лихо тихим кроком,
Та не вірить більше у казки.

Нащо ж греблю рвала необачно?
Може дожидалася весни?
Не було ані на йоту лячно,
Мріялося:”Річечко – брини!”

Греблею захищена загата,
Вир той не підвладний вже руці.
Чи потрібна їй ота заплата?
Волю подаровано ріці.

А сама лишилася собою,
Та, що греблі рве завжди одна,
З річкою, та знову самотою.
Чи зірвати греблю ту до дна?

3

Автор публікації

Офлайн 2 тижні

Маріанна Задорожна

224
Коментарі: 27Публікації: 101Реєстрація: 22-08-2018

Золоте перо

Достижение получено 27.06.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій

Небайдужий читач

Достижение получено 02.06.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій

2 коментарі “Та, що греблі рве”