У твоїх очах війна
Ти зайшов в автобус, озирнувся,
А пасажири слухали Шопена;
Зняв рюкзак, усім посміхнувся,
Та заснув, обійнявши рамена.
Статний, сильний, підтягнутий, гарний
Зростом ти височезний ,стрункий,
Ось живеш ти у світі не марно,
Не шукаєш легкі тут стежки.
Шапку зняв, бачу ти посивілий,
Мабуть був у кривавих боях.
Добре ,що ти живий і цілий,
Мабуть гинув не раз у думках.
Ти іще молодий ,чоловіче!
Чом волосся, немов ковила?!
Я боюся заглянути в вічі.
Знаю в них там вирує війна.
Скільки хлопчиків—не повернулось,
Скільки стало каліками там,
І застигла в очах чоловічих–
Ця війна, пекельна війна.
Похоронки приходять знову,
Ми ховаєм сестер і братів,
Кладовища помолоділи,
Там лежать—хто ще жити не вспів.
О солдате, оборонцю,
Народивсь ти в буремний час—
Коли тілом своїм (не змарнілим)
Закриваєш від куль усіх нас!!!
Автор публікації
Я не хотіла бути поетесою,
Але стою ось зараз перед вами...
Титул: Небайдужий читач
