Для голосування необхідно авторизуватись

Татові (Ярошу Леоніду Павловичу)

Ще змалечку я пам’ятаю мій рідненький,
Як важко і нужденно працював.
І відчувала, хоч була маленька,
Усю любов, яку мені Ти дарував.
Навчав мене, як у цім світі жити,
На вірний шлях безгрішний наставляв,
Науку, працю, і людей любити,
По правді жити – Ти завжди казав.
Пройшли роки… і я доросла стала…
А в Твоїх скронях видно срібла блиск…
Та всі слова Твої я пам’ятала!
Не потекли вони неначе віск!
Лише тепер усе я зрозуміла:
Усю турботу і знання, що дав.
Подякувати я Тобі хотіла
За те, що мене завжди пробачав…
Я дякую за ті безсонні ночі,
За все, що маю… За життя моє!
Спасибі, Тато, я сказати хочу
За те, що Ти у мене є!
Навколішках вклоняюсь низько-низько…
Пробач, Татусю, Ти провини всі…
Я буду завжди поруч, завжди близько!
Я серце зігріватиму Тобі!!!

3

Автор публікації

Офлайн 1 місяць

Мария Ярош

3
Коментарі: 0Публікації: 1Реєстрація: 12-08-2020