Душа розгін набрала у минуле,
У ті часи, як юною була.
В той давній вимір, що зовуть “відбуло”,
Коли у нім рясніла і цвіла.
Та юність заховалась на обличчі
Під невблаганним почерком життя,
Що йде і йде до свого пограниччя
Й нема назад і кроку вороття.
Я пам’ятаю все, я не забула,
Не раз онукам всім розповіла…
Якби ж на одну мить у те ” відбуло ”
Я справді повернутися змогла.
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 56Реєстрація: 07-08-2020
Достижение получено 18.10.2021
Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій
2 коментарі “Душа розгін набрала у минуле”
Поетично, барвисто, сповідально. Єдине, що фінал вірша трохи містичний та обірваний, хотілось би його логічного продовження….Але поезія дуже чудова, певно, що дуже автобіографічна. Так мені здалось. Творчих натхнень…..
гарно