Для голосування необхідно авторизуватись

“ТІНІ ЗАБУТИХ ПРЕДКІВ”

Де суворі казки, де про смерть сповіщає трембіта,

Хмаровиння на дощ заклинає відлюдник мольфар,

Зустрічалися двоє, да так, щоб ніхто не помітив

На межі полонин, серед ситих овечих отар.

 

В неї сині стрічки, в нього довга вівчарська флояра,

З діда-прадіда пісня недобра у спадок дана,

Каліграфія долі твердою рукою різьбяра,

На хребтах Черемошу виточує їх імена.

 

В тих краях і донині з каміння з’являються тіні,

Для весільних пісень розтуляють затерплі вуста

І навік обійнявшись невинні й прозоро-нетлінні

Шепотять заклинання, а потім цілують хреста.

 

Поміж урвищ Івана веде за собою Марічка –

Посеребрені руки заманюють чортзна куди,

А по чорній ріці подарована мамою стрічка

Ще і досі пливе повз багаті гуцульські сади.

 

І нехай в один бік, тільки йти би йому з нею опліч,

Не сповільнити крок, не пустити раптово вперед,

Пильнувати Чугайстера, що причаївшись десь обіч,

Відслідковує нявок, а зловить – за мить роздере.

 

Де кохання до смерті, де живить роди ворожнеча,

Де несуть корогви і гойдається зірка Різдва,

Між побожних людей залюбки оселяється нечисть

Та над всім Херувим розправляє два срібні крила.

 

15.12.2021

@Марґо Ґейко
3

Автор публікації

Офлайн 1 місяць

Марґо Ґейко

57
Коментарі: 1Публікації: 17Реєстрація: 21-08-2018

Бронзове перо

Достижение получено 31.08.2018
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій

Думок на тему ““ТІНІ ЗАБУТИХ ПРЕДКІВ””