Велична постать, лагідні руки, губи речисто мовчать.
Очі – нещадні карі магніти, лава містичних свічад.
Альфа й Омега, магма пекельна, блиск вулканічного скла:
В цих океанах можна втопити змія вселенського зла.
Натовп навколо, вічна самотність, вдома і на чужині:
Бути зі мною хочеш, я знаю, сумно без тебе мені.
Ночі чування, безмір вагання, рветься в терпіння струна:
Вип’ємо разом море кохання й пляшку сухого вина?!
Марґо Ґейко