Для голосування необхідно авторизуватись

Кам’яне життя

                                 «Та згине все зло по весні

                                   В пустищі дзеркала-ока,

                                   Що створено було у сні

                                   Втомленим Богом.»

                                                              (Вільям Батлер Єйтс)

Я живу між двома каменями

На плоскгрір’ї Сумних Віршів,

На плато Безнадійних Поем,

В країні Переплетених Звуків.

Якось зустрів схимника

І то не схимника, а монаха

Втікача від світу хворого

У сутінки шепоту та тиші –

Незнаних слів про Істину

Таки з кляштору Клонмакнойс –

Давно зруйнованого,

Давно спаленого і потлумленого,

Де забули навіть імено короля-дивака

Діармайта мак Кербайлла,

Що камінь перший в підмурки заклав

Разом зі святим Кіараном,

Що шепотів чи то проспівав:

«Нехай моя рука буде над твоєю,

О, королю-воїне, бо будеш ти

Над усіма людьми в землі Ерінн

Владою своєю мудрою…»

І ми з тим монахом блукали

Рядками сумних літописів,

Між словами і літерами

Страшних як життя переказів,

А потім у ніч загорнувшись,

Як у стару сутану подерту,

Він пішов собі тинятися,

А може просто блукати,

А може не блукати, а бути

Лишивши мене між каменями –

Жити чи то пророчити

Про вас – хвилин марнотратники,

Під сонцем оцим – жовтим…

Примітка:

Насправді той монастир зветься не Клонманнойс, звісно, а Клуайн Мік Нойш (ірл. – Cluain Mhic Nois) — «Лука синів Нойша», заснований був у 545 році. Монах з того монастиря до мене справді приходив – у ніч на Імболк. І щось там розказував про святу Бригіту. Я навіть не спитав його коли він жив і коли помер. Просто дозволив йому згадувати і філософствувати….

1

Автор публікації

Офлайн 14 години

bratlibo

946
Коментарі: 46Публікації: 648Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій