Весна одежды раздает: Атлас, зеленые шелка. Как будто волонтер Она по улицам идет И шерстяные облака Разносит в каждый двор. Поселок, как цветной графин, Наполнен влагою небес. И льется через грань Благоухающая синь. Тьму одолел рассвет в борьбе – То светлым силам дань. На теплой мартовской волне Растаял пеною […]
Daily Archives: 22.08.2018
23 posts
Солнце, как будто ржавое ведерце Тонет в небесном колодце, Плюхнется И дотлевает. Злобной старухой ухает ночь. Лунный свет липко зыблется в бурунах, Тьма ложится на душу чугунно. Мысли, Словно тучи,висят надо мной: Спать не дают. Рой их бесчислен.
Камней у Царицы снежной Полно – вот они лежат. Блеснет на них луч – и режут Глаза. Миллион карат! Мороз вдарит в нос, как бренди – В сознанье вселится Кай. Душа замерзает! Герда, Скорей же меня спасай! Я знаю, что путь твой долог, Других мне не надо Герд! И сердца […]
Пойте дуэтом! Играйте в четыре руки! Стойте с одной стороны баррикад или сетки! Будьте командой! Пишите по строчке стихи! Мир создавайте, ломая иллюзии клетки! Будьте едины! Дарите друг другу добро! Зла избегая, спасайте друг друга от худа! Верность храните! Делите и пищу, и кров! Станьте себе и друг другу невиданным […]
Не треба нервуватись за кермом, Хоч і підрізав хтось тебе навмисне, Хай бісяться «шумахери» за склом, А ти май спокій – серце не залізне! Читай Іісусову молитву, не спіши… І якщо трасу перебігла киця, МізЕрним марновірством не гріши, Чи кіт, чи пес – яка тобі різниця? У очі дальнім світлом […]
Моляться три жінки за солдата: Дружина, мама і сестра. Щоб не потрапила граната. І куля стороною обійшла. Моляться у церкві і вдома. Щиру шепочуть молитву. Не бере їх втома. У душах їх квіти розквітли. Грозою умиті щоки. І лише :” Боже вбережи!”. Ледь чутні по квартирі кроки. Втомились.. Спатоньки лягли. […]
Прийми, матусю Украіно, З сльозами складені вірші, Бо незалежні роковини Святкуєм з болем у душі. Не плач, не рви своє серденько, Ти хлібом годувала всіх, А ті, хто зрадив тебе ненько, Взяли на себе тяжкий гріх… Ми твоі діти Украіно, Цей біль відійде в небуття, Для нас ти рідна і […]
Велична постать, лагідні руки, губи речисто мовчать. Очі – нещадні карі магніти, лава містичних свічад. Альфа й Омега, магма пекельна, блиск вулканічного скла: В цих океанах можна втопити змія вселенського зла. Натовп навколо, вічна самотність, вдома і на чужині: Бути зі мною хочеш, я знаю, сумно без тебе мені. […]
…Бреду один я на чужбине, вдоль шумных, ярких автострад… Моё везенье, где ты ныне, и ты, весною полный взгляд, и ты, о ветер своенравный моей загубленной души, казалось, силой богу равный, затихший медленно в глуши, и вы, души моей порывы, и блеск отточенный ума? Ленивы ныне и сонливы, вам мир […]
Их двое рядом… Кто они? Незримо, в масках привидений, мои листают жизни дни. Один — души прекрасный гений, мне дарит дерзкие мечты, его раздумия — награда, другой — колодец пустоты, он призрак внутреннего ада. Один — мой свет, другой — слепой, обличье страха и потери, один — весёлый Моцарт мой, […]
О, мой стихов ненужный гений, казалось, к ночи ты затих и мне не шлёшь своих творений, и душу твой не мучит стих… Любимец преданных поклонниц, сжигающий меня в огне, ты — старый друг моих бессонниц, скажи, зачем ты нужен мне? Ведь нет в тебе любви и света, ты создан маять […]
Наверное, жду я знамения с неба, измученной жажду чего-то душою… Я съем, но краюху лишь, пресного хлеба, запью не спеша родниковой водою, почувствую грубую колкость рубахи, пытаясь с мирским я навеки проститься… Готовлюсь на постриг, готовлюсь в монахи, вот только никак не выходит решиться… Мне кажется, будто грехов моих бремя […]
…Дни настали, скучные, тяжёлые, вяжут мир дыханьем ледяным, летние желания весёлые будут сдуты вскоре ветром злым… Ныне здесь, со мной, пора немилая тихо о печальном говорит, и её мелодий грусть унылая мне ночами душу теребит… Мною будет ей в ночи рассказано, как судьба мне выпала не та, как рвалось всё […]
Вмирає ненависть, згасає люта злоба, Реанімуються стосунки між людьми, Минає злеє лихо і хвороба – Розчарування зостається назавжди!
Мальований човен по річці пливе, Веде його сила незрима… Я знаю тепер, де сонце живе – У серці твоєму, любима!
Букети квітів – мов елегія красі! І кожен свого покупця чекає… Чомусь ту жінку, яку люблять всі, По-справжньому ніхто і не кохає!
Там, де стіни кричали віршами, Де провулки лунали бруком, Де зникали тривоги згірчені, Лоскотали дощі розлуки. Там уламки скляними пазлами Віддзеркалили споконвічне, Переплетенням рук пов’язані, Паралельні, та не дотичні. Тільки там, між холодних вогників По гарячому сліду кави Металеві химери погнуті Приведуть, де вирує лава. І складеться […]
З тобою ми – на різних берегах, І відстань між нами – далеко не гра… На мапі пропливають дороги і міста, Чомусь моя любов до тебе ожива… Нехай між нами – кілометри. Що і разом бути не пророчать, Дарма, що віють на душі холодні вітри, – Із болем чекають закохані […]