Сьогодні забрела я в ліс осінній,
В безмежний світ вологи і мохів.
Серед ожини заховався вечір.
Мабуть, сюди за мною він забрів.
Химерні тіні сосен в підвечір’ї,
Мене ховали ніжно в самотині.
І десь високо, на самім верхів’ї
Гойдались зорі в тонкім павутинні.
Ліс. Вечір. Місячне узлісся.
Приходь і ти! Почуй вечірні таємниці!
А може, як приходити щовечір,
То все найпотаємніше здійсниться?
Вже скоро вечір
