Нарешті змовкли голоси, затихли кроки.
Десь знизу грюкнув ліфт.
Такий крихкий та нетривалий спокій…
Тсссс… В мене гості VIP!
Дві подруги мої – тендітні й полохливі.
Їх звідусіль женуть.
Вони прекрасні, багатьом незрозумілі,
Не всім добро несуть.
Я їх ціную, щедро пригощаю,
Із ними я мудріш.
Вони ж гостинців принесуть до чаю –
ідею, колір, вірш.
Густим сиропом, звареним з натхнення
Й квіткового пилку,
Вони приправлять сіре сьогодення
І додадуть смаку.
Їм зараз можна похазяйнувати.
Я ж – в творчості політ.
Самотність з тишею зайшли почаювати.
Тсссс… В мене гості VIP!
©Марина Губарець