Палають посмішкою губи,
В волоссі вітер заблукав…
Під джаз дощу, під грому труби
Їх танок мрії закружляв.
У тім танку разом кружляють
Уривки фраз, уламки снів,
Немов мозаїку складають
У дивнім сяйві кольорів.
У серцях їх пристрасті немає.
Мабуть, для неї ще не час.
Довіра душі зігріває,
І тане лід чужих образ.
Де їм знайти слова і ноти,
Щоб злились в пісню почуття
І світ очей, і щастя дотик,
Й мить, що не має вороття?
Це мить пізнання таємниці,
Що дарувала крила їм,
І, зруйнувавши тьми в’язниці,
Відкрила шлях у височинь.
©Марина Губарець
Картина Леоніда Афремова “До сонячного світла”
Автор публікації
Коментарі: 17Публікації: 26Реєстрація: 06-10-2020
Достижение получено 07.10.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
