. . ЛЕТЯТЬ ЛІТЕЧКА – ЛІТА
. . Друзям своїм присвячую…
. .І день за днем невпинно йде – минає,
. .Летять вихором літечка – літа,
. .А у волосся сивина лягає,
. .У спогади і юність поверта.
. .Здавалось, вчора бУли молодими,
. .Кохання спалахнуло перший раз,
. .За друзями сумуєм дорогими,
. .Які оточували всюди нас.
. .У пам”яті так часто виринають
. .Студентські незабутні ті часи,
. .КІНОкадри, що ніби оживають:
. .В уяві ти життя перенеси…
. .А потім – і щасливе материнство,
. .Росли в любові донечка й синок,
. .І життєрадісне в дітей дитинство,
. .Була весільна квітка і вінок.
. .Діждалися своїх кровинок – внуків,
. .Які тішили сміхом і теплом,
. .Вимовою дитячих перших звуків, –
. .Ми зігрівали їх ласкою й добром.
. .І день за днем невпинно знов минає,
. .Як вихор, пролетіли ті літа.
. .А Жовтень ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ згадає –
. .І знов додому пам”ять поверта.
. .В своє село, до маминої хати,
. .Де дівчинка русява восени
. .Там народилась, – а радості багато!
. .Матуся й татко – не вірили вони…
. .ДЕВ”ЯТЕ ЖОВТНЯ – незабутня дата, –
. .Святкує жінка, тішиться душа,
. .Що мріє серце для людей віддати,
. .До БОГА та у Всесвіт вируша.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. .Свою радість, люди добрі, з вами розділяю
. .У ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ осінній незабутній свій,
. .Здоров”я, МИРУ, друзі, я щиро вам бажаю
. .В оновлені і рідній УКРАЇНІ дорогій!
. . ТАМАРА РОМАНЮК.