Знову й знову слухаю пісню дощу –

невпинну,

чарівну.

Вогке срібне повітря у вікна впущу

гостинно.

Потрібно

кожну нову крихітну краплю почути.

Так дзвінко!

Перлинки

б’ються, б’ються об скло… Як збагнути, 

що стрімко

та плинко

наші миті падають в море життя?

пірнають…

минають…

тільки в серці немає цього прийняття.

Лунають 

й змовкають

ноти суму й спокою. Тихо прошу

забуте

вернути.

Знову й знову слухаю пісню дощу –

величність

і вічність.

Автор публікації

Офлайн 5 місяців

Maryna Gubarets

72

Коментарі: 17Публікації: 26Реєстрація: 06-10-2020

Бронзове перо

Достижение получено 07.10.2020

Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій