Для голосування необхідно авторизуватись

Я отняла себя у него. Я вирвала себе у нього

••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••

Я отняла себя в него

Сегодня утром я хочу побыть одна!.

Все так печально и немного грусно.

Ты смотришь прямо, прямо мне в глаза.

А мне бы в душу посмотрел, ну хоть немножко.

Так было раньше, в етом я права.

Ты приходил с улыбкой, уходил серьезный.

А мне хотелось чуточку тепла.

Я же ведь девушка, мне просто нужна ласка.

Сегодня утром я немного поняла

Я отдала тебе, себя всю без остатка.

Тебе любовь была же не нужна.

А я дарила, я бросалась сладко.

Сегодня я была ж скупа.

А ты смотрел не знал что происходит

Ты только чуствовал что я была другой

И голос мой же не был вдоволь гладкой.

-Ты просто уходи а я хочу побыть одна.

-Ты хочеш чтобы я оставил?

-Не знаю, думаю наверно да!

В твоих глазах мелькнуло понимание.

-Что происходит, ведь я могу уйти.

Он думал я же брошусь в дверь

Поймаю же его за руку.

А я ведь просто отвела глаза.

И он ушол, оставел мне же муку.

Сегодня утром я отняла себя.

В него я отняла себе вернула.

Хотел без чуств? Ну что ж я поняла.

По твоему тепер играть мы будем.

Ты постучался в мою дверь как гром.

Стучя руками больно и до крови.

-Чего тебе отчужно протягла.

Его лицо было печальним, грусним.

-Я так скучал, ты трубку не брала

Я просто улыбнулась – Что ж так вышло.

И новий взгляд пронзил меня потом слова.

Он грусно улыбнусля, затем сказал – люблю тебя.

Как мало нужно чтобы понять себя.

Всего чучуть побыть же в одиночку.

Ты понял ето лиш когда ушла.

Ну что ж значит так было нужно.

  • ••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••

Я вирвала себе у нього

Сьогодні зранку я залишуся одна!

Усе так сумно, дуже так тривожно.

Ти в очі дивишся мені

І не тоті слова. Далеко не тоті які потрібні.

Так було завжди в цьому я права.

Ти завжди приходив сміявся, йшов серйозний.

А я хотіла тільки лиш тепла

Я просто дівчина, я просто хочу ласки.

Сьогодні зранку зрозуміла я!

Що віддала тобі себе всю без остатку

Тобі ж цього не треба було, ні

А я кидалась, я так хотіла гладко

Сьогодні я була скупа

А ти дивився і не розумів печалі

Ти тільки но відчув що я була не та.

І голос мій не був такий солодкий

-Ти просто іди, я хочу вже сама

-Ти хочеш що би я залишив?

-Не знаю, думаю напевно так!

В твоїх очах побачила я здогад

-Що це ти робиш, я можу піти.

Він думав що я підбіжу

Що від дверей його відірву силов

А я лиш тільки очі відвела

І він пішов залишив за собою тугу

Сьогодні зранку, я забрала себе

У нього  забрала, собі  вернула

Ти не хотів любити, що ж це зрозуміла я.

Тепер по твоєму ми грати будем.

У двері ти постукав наче грім.

Стояв там довго, кулаки до крові.

-Що хочеш ти, відчужено спитала я

А на обличчі в нього тільки біль і втома.

Я дуже скучив, ти трубку не брала.

Я просто посміхнулась, – що ж так вийшло.

І щось нове пронзилось там в очах

Він дивно посміхнувся, з сумом на устах промовив – я кохаю.

Як мало часу треба, щоб зрозуміть себе.

Всього не довго в самоті побути.

Ти зрозумів себе, як тільки я пішла.

Ну що ж значить тек треба було!

4

Автор публікації

Офлайн 6 днів

Міа Мотрук

16
Коментарі: 0Публікації: 8Реєстрація: 17-08-2020