Ягодою.
Спілою і соковитою.
Оливо-жовтавою, майже янтарною
ти видаєшся мені.
Нестерпно отруйною, манкою,
без виходу, без сподівання,
з чорним насінням біди на самому
дні.

Течеш.
Пальці липкі.
Злипаються клавіші: в них залипають
слова. Слушні думки.
І воля.
Літери липнуть… літери… Ллл…
“Тури. Гарячі тури!”
Вітер гарячий – просто в обличчя –
з поля.

Ні – не те.
Якось усе – не те.
Очі – не ті: пластмасові.
Серце – порожній колос.
В’яжеш. Топиш в собі.
Множиш на себе.
В собі порівнюєш. Зайвиш…
Я підбираю літери.
Солодко плачу
вголос.

Ягоди, ягоди, ягоди…
Чорні. Червоні. Жменями.
Слабну. Марнію з голоду.
Крильми залипла в білу сліпучу кригу.
Шрифтом блакитне літо.
Спека. Серце. Щасливе.
Гине.
Не відчуваючи холоду.

(С) Мирослава Мельничук

Автор публікації

Офлайн 8 років

Miroslava Melnychuk

3

Коментарі: 0Публікації: 1Реєстрація: 16-07-2018