Юнак молоденький троянду вгледів, Трояндочку в чистому полі. Немов би на крилах до неї летів І любувався красою доволі. Трояндо, трояндо, така молода, Трояндо, ти в чистому полі зросла. “Трояндо красива, зломлю я тебе. Краса твоя так полонила мене!” “Щоб ти пам’ятав мене, я уколю, Бо болю терпіти я страх […]
Daily Archives: 16.07.2018
17 posts
Обійми мене міцно і ніжно Бережи від кошмарів вночі. І мені абсолютно не буде тісно, Головне не пускай, прошу. Зачекай. Обійми мене, пригорни до грудей Можеш просто ось так помовчати. Я схилю голову на твоє плече Могла би завжди отак пролежати. Обійми мене, так як ти вмієш Цю теплоту ніхто […]
Ягодою. Спілою і соковитою. Оливо-жовтавою, майже янтарною ти видаєшся мені. Нестерпно отруйною, манкою, без виходу, без сподівання, з чорним насінням біди на самому дні. Течеш. Пальці липкі. Злипаються клавіші: в них залипають слова. Слушні думки. І воля. Літери липнуть… літери… Ллл… “Тури. Гарячі тури!” Вітер гарячий – просто в обличчя […]
Уметь быть сильным – это воля свыше, Она дана мне год за два вперед И я смогу услышать голос ниже, Тот голос, что века во мне живет, Я не смогу отвергнуть душу друга, Того что слезно просит – помоги, Я не могу сказать, Ты мне не нужен, Ведь от любви, […]
Любовь – это странная штука, В ней внезапными будут дожди, В ней нелепыми будут моменты Когда нам быть вдвоем суждены. У любви нет ни граней ребристых, Нет и даже волнистых минут, И нет даже сердечных признаний, По которым все люди живут. Мы не можем найти разобраться, Где начало, а где […]
дике поле І настояне полинами, вістрями стріл гаптоване. кибитками й бурдюгами і засіяне, і заоране. обпеченими животами курганів горбисті шляхи прокладено. маки червоні. маки, як рани сповзають цівкою-гадиною. та дике поле уже одомашнено. дике поле уже приручено. кам’янистим вологим зашморгом повростали будинки над кручами. ІІ місто поглинає пащекою (зубиська у […]
А вдома знову шелестять дощі… Додолу падає гламурне листя… І знову не приходить сон вночі, І знов душа, немов на перехресті. Злетіти б високо, у синь небес, Та в позахмар’ї вільно політати, Щоб спалах юності в очах воскрес, Щоб кожну мить життя запам’ятати. Додолу падає жовтавий лист, Малює дивний вихиляс […]
З вірності екзамен я здаю роками – Все тебе чекаю, а життя іде… Серце на частини рветься, бо не камінь. Де з тобою стрінемось? Скажи мені, де? Ти зараз далеко й не знаєш, напевно, Як я тебе кличу, як плачу у сні. Між нами дороги стоять та даремно, – Ти […]
Мертві, завжди, залишаються мертвими У Львів я приїхав пізно … в тридцять вісім років, щоб подивитися на місто та придивитися другу половинку. Та, як показує практика, сутулі блондини у окулярах із товстими лінзами не користуються особливою популярністю серед панянок. Правда, щось страшне із великими відкладами жиру на животі можна […]
Пішки до Дніпра, вплав до Запоріжжя. У густий Дунай умочу крило… Це ж усе моє: степ і бездоріжжя, Золоті лани й срібне джерело. Мамо, це ж вона — ненька Україна, Про яку співав кожен відчайдух. Тільки знов гірчить чорноморська піна. Тихих берегів, певно, не знайду. Мій Чумацький Шлях […]
Минав дві тисячі просунутий рік. Тривало тестування нового глобального сервісу «Фауст-XXI». Слоган «Одна душа — одна мрія» причарував багатьох. Відомому у вузьких колах фотографу закортіло спинити мить, спіймавши в об’єктив сонячного зайця верхи на надвечірній морській хвилі. Обізнаний у загальній брехні безробітний зажадав загальної правди. Історик-початківець попросив персональної машини часу. […]
Розчеши мені, мамо, коси, заплети у тугі джгути, синю стрічку – весняну просинь – у волосся моє вплети. По голівці погладь рукою, щоб забулися всі жалі, щоб проблеми, тривоги й болі знов здалися такі малі, як в дитинстві, що босоного топче серця тугий клубок, як же важко, помилуй, Боже!, став […]
На колінах мати плакала до Бога – Поверни ти сина, бо важка тривога. Поверни ти віру, бо змита сльозами. Як же важко жити в світі з ворогами. Руки постаріли, очі наче попіл. Як же я змарніла, сину синьоокий. Мені хоч хвилинку, щоб ти повернувся, Увійшов до хати вголос відгукнувся. Плаче […]
Епоха прозрінь приходить раптово. Хоча насправді з часом з’ясовується, що все до того йшло. Цинізму навколо щосекунди більшає, а щирих сердець меншає. Ми все частіше приховуємо свої почуття за масками фальшивої доброзичливості, натягнутих посмішок і розмов ні про що. Прозріння з’являється як світанок. Ти прокидаєшся вранці і розумієш, […]
Дівчина полем гуляла – Вільна дівчина степна. Пісню веселу співала Про козаченька вона. Мріями землю покрила, Махом руки понесла. Як козаченька любила, Знає лиш серця струна. Ніби віки промайнули, А Україна все та! Знову дівчина чекає З сходу свого козака. Тільки лиш пісню не чути, Радості мало в словах. Струни […]
Я дякую тобі, а ім’я твого я не знаю. Я дякую за світ, в якому я живу й виживаю. І байдуже, що час пішов вже проти сонця. Ми люди всіх висот і до кінця боримося. Я дякую тобі за ріднії стіни. За батька , мати і за любов країни. За […]
А вдома знову почались жнива! І мліють жайворонки в піднебессі. В жнивних потугах схлипує земля, І колос до самого долу гнеться! Серпневі ночі літеплом пропахли, Вмирають зорепади в небесах, А ранки захлинаються у росах Й жоржини в діамантових вінках! І стелиться від хати аж до неба Прозорий день, що грушами […]