Для голосування необхідно авторизуватись

Літо й Осінь

Вони зустрілись:

Літо й Осінь.

 

Вона цвіла і барвами лилась,

А Літо заплітало їй лиш коси,

Вони кохались, та прийшла пора.

Літо зникало, відходило знову,

Ховалось в жовтих лисинах дерев.

“Та я повернусь, я з’явлюся нове,

Як тільки весни відійдуть з дібров”

Осінь сміялась, гралася із Літом,

Вони кохались, в них була любов,

Та Літо зникало, відійшло у вічність,

Родились сльози Осені… Та знов

Воно вернулось на хвилину з лісу,

Поцілувало Осінь у чоло, –

“Я знов прийду, і буде нове Літо,

І сльози лити вже нема чого.”

А Осінь злилась, сипала дощами,

Вітрами здула шати із дерев,

Спалила трави, всі пожовклий квіти,

Кричала криком з поля до морів.

Їй не хотілось більше тої муки –

Любов раз в рік, два тижні на любов.

Вона безсила зимам впала в руки,

Чекати треба Літа рік ще знов.

Минали тижні і лист години,

Проходив місяць кожен день за днем,

Кінчалось Літо, і зустрілись знову

У темнім лісі десь серед дерев…

2

Автор публікації

Офлайн 8 місяців

Мирослава Грималюк

2
Коментарі: 0Публікації: 1Реєстрація: 08-08-2020