Душа і серце це – єдине,
Та довірятися кому?
Коли душа до когось лине,
То серце скаже: я мовчу.
Чому це різні в них думки,
Хто більше з них життя це знає?
Мабуть, підкажуть тут роки,
Та швидко час усе ж минає.
Це час розставить все на місце,
І маєм те, що могло буть.
Чого ж мовчало тоді серце,
Невже, у цьому була суть?
А що на це тут скаже й розум?
Учитель й він в потрібний час.
І тут душа полине в роздум:
Либонь, що час врятує нас…
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 63Реєстрація: 12-04-2020
Достижение получено 30.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій
Достижение получено 23.05.2020
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
