То є вибір – стояти чи далі йти,
Відчувати, як час вовтузиться,
десь тонути глибоко в музиці,
Розгубити думки вуалями.
Невідоме завжди ховається
за дверима, котрі ще замкнені
і від часу стають знебарвлені –
то від страху, що поруч мається.
Не дізнатись що є попереду
не зробивши зусилля жодного,
не зборовши страхи по одному,
вибираючи їх за жеребом.
Хоч наосліп шукай зачинене,
інтуїцію штурхай зморену,
набридай же, замуч повторами,
невагомість відчуй окрилену!