Для голосування необхідно авторизуватись

ПОВІНЧАНІ ДОЩЕМ.

Нас розлучає дощ, неначе хитра доля.
Я відкидаю ніч, як хустку із плечей.
І гаряче мені у серці, аж до болю
І повно в голові підстрибує ідей.

Шумить кругом гроза – це краплі божевілля,
Зливаються уста, їм байдуже усе.
Трамваї – у депо і міст Патона вільний,
Не хочу я й на мить залишити тебе.

Неначе целофан наш одяг – вже не гріє,
Не стримує тіла, не стримує думки
І ніжно обніма й нашіптує нам Київ:
– Даремно, що гроза – в серцях у вас зірки.

Нічний зелений парк купає власне листя.
Він знає, що мене затримує любов
І сплетено давно нам з пристрасті колиску,
І сукню для вінця для мене він знайшов.

У пристрасних думках не злічено цілунків.
Ніколи ще казки не втілились в життя.
А Київ крадькома малює сто малюнків,
Портрети двох сердець повінчаних в дощі.

3

Автор публікації

Офлайн 13 години

tajawad

129
Коментарі: 9Публікації: 41Реєстрація: 08-08-2020

Небайдужий читач

Достижение получено 09.09.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій

Бронзове перо

Достижение получено 24.08.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій