Біля дороги стоять вряд тополі.
Дощами сповиті, землею зігріті-
Сплять.
Їм вітер шепоче свою березнянку,
Гойдаючи стан,
І степом, і долом, летить спозаранку,
Розсіює полем туман.
І чути над вигоном, зграєю, клином,
Із далечени, з- за Дніпра –
Летять журавлі.
На струнах бандури гойдаються хвилі, гойдаються думи,
Й лунають козацькі пісні…
Моя благословенна земля!
Дай мені сподобати це ранішнє диво,
Солодке й терпке, як життя!