ВПЕРШЕ | Літературна премія Видавництва книг "Лілія"

ВПЕРШЕ

Він прийшов серед ночі
дощем, наче шепотом,
легкий подих зітхання майнув попід віями.
І від нього,
такого незнаного й теплого,
незборимим жаданням кохання повіяло.

Потягнулась до нього крізь сон
кожна гілочка.
Юна яблунька цвіту ще зроду не відала.
Звідки він - цей лякаючий шал,
ці вогні в очах?
Ця бентежлива пристрасть, ця млість несподівана?

Ледь торкався кори
бігунками-струмочками,
не минав ні горбочка цнотливої юності.
Не спиняючи втіх,
не затихнувши хоч на мить,
у одному акорді злились, наче струноспів.

То пручалась,
то прагнула знову лавину ласк,
поки сон переміг у змаганні з повіками.
...Перший промінь відчувши,
юначка прокинулась.
І засяяла вперше рожевими квітами!