І юності солодка карамель,
Розтане, мов роса на сонці.
Візьму до рук я пензлик й акварель
І намалюю промінь у віконці.
Я юності солодку карамель,
Постійно стримувать не буду.
Я з мудрості створю собі коктель,
Все інше просто на просто забуду.
У юності завжди своя пора,
Вона така, якої не знайдеш ти.
Вона єдина в нас, одна
Вона не вдягне двічі одні чешки.
Жалкую я, що юність вже пройшла?
Та ні… Цього не відчуваю.
У жінки не рахуються літа,
Вона прекрасна, як природа в гаю.

Думок на тему “І ЮНОСТІ СОЛОДКА КАРАМЕЛЬ…”
юність, солодка і шалена… така мрійлива і така наївна…