«Янгол»

 

А знаєте Ви,

Хто завжди поруч з нами?

Нас сильно так любить

Теплом зігріває

Усмішку дарує

Й від зла захищає

Все це, про них, єдиних…

Здогадались, Ви чи ні?

Про кого я, говорити

Можу без зупину

Це ж – матусі наші рідні

Янголята – білосніжні

Завжди поряд

І зі мною, і з тобою,

Із звірятком, із травою

Із усім, усім живим!

Від народження ми з ними

Янголятками рідними

Поцілують, приголублять

І ніколи не покинуть

Нас самих у цьому світі…

Без тепла, любові й ласки…

Та чомусь, бува не так!

Чом я бачу море сліз?

Сліз людини, сліз тварини…

Бачу я

Я їх самих

Беззахисних, одних

Без янголятка на плечі

По всій Землі

Я бачу їх

У пошуках матусеньки

Янгола близького

Вони шукають скрізь…

Й гадають:

Чому так?

Чом я один?

Де моя мама?

Чим завинив?

Що зробив не так?

Все ніби так…

А я – один …

Один…

Одна і матінка моя десь

Так гірко плаче в самоті

Та вірю я у диво

І у добро в житті

Ніколи не буде у світі такого

Щоб маму я не знайшов!

Її я знайду

Хоч на іншій планеті

Хоч в тундрі, лісах, в океані

Від радості, мабуть,

Я сліз не втримаю

Коли я побачу

Янгола – маму!

Бо ж, усім навіки

В кожній точці планети

Треба янгол на плечі

І станемо ми

Утопати тоді

У морях цілих сліз

Сліз від радості,

Любові й добра!