А ти би зміг плювати у лице,
Безжалісно зчепивши зуби,
І звинувачувати ще й іще,
Що далі буде, гірше буде?
Тримати горло у своїх руках,
Дивитись в очі злісно і колюче,
І кожен час, розпечений в словах,
Робити до абсурдності болючим?
Я б не змогла! А інші? Що й казати…
Життя людське – не поле перейти,
Воно для них нічого і не варте,
Бо в світі не змогли себе знайти!
А ти?