Волошки в житах – віддзеркалення неба,
Як обрій при заході сонця – то мак,
Ромашка-ворожка моргнула до тебе,
Повірити просить її пелюсткам,
Які наворожать щасливої долі
Та скажуть чи любить, хто в серце запав.
А півники та ще сокирки край поля,
Як ті вартові отак струнко стоять.
І на золоте полотно та зелене.
Що ткала природа й стелила удаль,
Узори лягли вишиванок чудесних.
А квітонька кожна на ньому – жива.
2020 р.

