Для голосування необхідно авторизуватись

Бо щастя тут, поряд, лише не сполохай його…

 

Всі хочуть в цім світі для когось коханими бути –
Ковточком повітря, любові тепла промінцем.
«Ти треба мені!», – мріє кожен самотній почути,
Щоб в душах обох – іскри щастя і ніжності щем.
Коханими хочуть жінки бути, сильні мужчини.
Штовхає любов на безумства, і рве береги.
Таке вже єство і природа простої людини:
Не можем, буває, любові противитись ми.
В звичайних словах, у буденних, здавалося б, фразах,
Заховане щастя крихке і таке полохливе.
В довірі, а ще розумінні живильних оазах,
У дотику серця стає неможливе можливим.
У всесвіті синім кружляють десь наші планети,
Поміж траєкторій розгублені їхні стежки.
Самотня шукає свою із надією: «Де ти?!»
О, тільки б не втрапить в байдужості хижі пастки!
Взаємності крихта зневірену душу зігріє.
В змілілу криницю знов віри верне джерело.
Хай в кожному серці взаємна любов лебедіє,
Бо щастя тут, поряд, лише не сполохай його.

3

Автор публікації

Офлайн 10 місяців

Наталія Гузнак

296
Коментарі: 22Публікації: 114Реєстрація: 12-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 14.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій

Небайдужий читач

Достижение получено 21.04.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій

2 коментарі “Бо щастя тут, поряд, лише не сполохай його…”