Мій, Отче Небесний, дай сии мені

Лягають рядочками знову слова,
Життя бунтівливого крапельки поту.
Хтось в душу неспокій мені налива,
А серце натхнення бажає польоту.
За привидом радості знову біжу,
Догнати те марево сили бракує.
І ложечка меду на дьогтю діжу,
Душі гіркоту поганенько лікує..
Набридливі ґедзі із вічних проблем
Обсіли кусаючи болісним жалом.
Ще й мрія тікає прудким журавлем,
І шкіриться дійсність хижацьким оскалом.
Стіна на шляху. Непорушна стіна…
Впираюся в неї руками щосили.
Я з нею в двобої давно вже одна…
Несу на плечах ці безвиході брили.
Прошу тільки, Боже, мене не лишай.
Мій Отче Небесний, я впасти не можу..
Цей хрест донести до кінця мені дай.
Дай сил донести не просту мою ношу…