Для голосування необхідно авторизуватись

У той час,як цвіли цикламени…

У той час,як цвіли цикламени
Переплелися наші путі.
Молодим ти ще був і зеленим,
І не тямив нічого в житті…
Ти гадав,що нічого не знаю,
Не принизився б у каятті.
Думав : «Та,що безтямно кохає,
Все пробачить у цьому житті!»
А я ж очі на все закривала
І казали услід : «От дурна!
Вже такого собі відшукала,
Ще наплачеться добре вона!»
Я ж кохала,терпіла до болю,
А вночі захлиналась від сліз.
Так хотіла я бути з тобою,
Та кохання пішло під укіс…
У той час,як цвіли цикламени,
Ніч тривожилась від молитов,
Відцвітала у серці у мене
Та сліпа і невірна любов…
І я гордо розправила крила,
Всю полуду зірвала з очей:
«І за що так безмежно любила
Ту холодну бездонність очей?!»
Із душі втома каменем спала,
Що душила із давніх-давен.
Я поволі сама розцвітала,
Як красивий отой цикламен!
Ти ж не знав, що розправивши плечі,
Я від тебе ітиму сама,
І назустріч твоїй порожнечі
Йтиме тільки холодна зима…
Не чекав…Не надіявся…Думав,
Пробачатиму далі усе.
А я взяла й пішла. Стало сумно…
Так закінчилось наше есе…
Зашуміла у серці тривога,
Щось болюче осіло на дні…
А моя іде далі дорога—
Не потрібен ти більше мені!
Я без тебе навчилася жити—
Дав безцінний життєвий урок…
А могла б тебе так я любити,
Щоб сягала любов до зірок!!!
Я не буду дивитись вороже—
Уже все—треба далі іти.
А колись ми зустрінемось,може,
Як будуть цикламени цвісти.
Мої очі від щастя засяють,
Ну а ти,наче загнаний звір,
Бо цінують тоді,як втрачають,
А потрібно раніше,повір…
…У той час,як цвіли цикламени
Переплелися наші путі.
Молодим ти ще був і зеленим,
І не тямив нічого в житті…

2

Автор публікації

Офлайн 2 місяці

Наталія Сафіуліна

25
Коментарі: 0Публікації: 14Реєстрація: 29-03-2020

Бронзове перо

Достижение получено 29.03.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій