Не дає спокою душевна втома,
З нею справитись,- ну, дуже важко.
Мабуть, залишуся сьогодні вдома,-
І вип’ю білого ціленьку пляшку…
А далі тиші відчую подих,-
Всі почуття обнулю дощенту.
Забуду все, – і думок жодних,
Хочу прожити радість моменту…
А потім музика – релакс для тіла,
На максимум візьму в ній сили.
Я заряджуся, хоч і сп’яніла,
Але ж навколо все стане миле…