А маки у травах горять ніжним полум’ям.
Так, багрянцем жевріють крізь гущу трави.
Виграють широким своїм пелюстям,
Безсумнівно, октави, мабуть, у три.
Я люблю споглядати природи картини,
Кращий майстер не зможе їх відтворить.
Подих вітру – і ось вже – щасливі хвилини:
Маки в шепоті трав прагнуть заговорить…
І безмовно тріпочуть листочками маки
У полях та дібровах крізь гущу трави.
Але гарні такі; життя, мабуть, знаки…
Щастя, віри й любові палкі острови…