Обабіч дороги каштани старі,
Їм років із триста, які вже й посохли,
Котрих розкололи навпіл громи,
А деякі радують цвітом і досі.
У спеку під їхнім тінистим гіллям
Приємно посидіти, тут прохолода,
А восени вкрита всенька земля
Плодами каштанів.Іще таки родять.
Деревам, як людям назначено вік:
Одним довго-довго “скрипіти” помалу,
Комусь молодим відійти в інший світ
Та встигнуть багато.Добром щоб згадали.
2016 р.

