***
Я горнусь до своєї землі,
До її світанкового дива,
Відчуваю всі болі й жалі
І змережані ранами ниви.
Я мовчу і пекучу сльозу
Витираю щоразу, мов серцем,
І вслухаюся в кожну грозу,
Чи бідою вона не озветься.
Я вдивляюся в неба блакить
І єднаю зі стиглим колоссям.
Тільки чую, як страшно болить
Все, що з Вічністю горем злилося…
Я молюся за доньок й синів,
За щасливу вкраїнськую долю,
Щоби прапор завжди майорів
Лиш у мирі, свободі і волі!
Я схиляюся в шані про тих,
Хто злетів, обірвавшись струною,
Хто не зміг, не почавши, не встиг,
Залишившись бриніти сльозою…
Я ось тут, але там – всі думки,
І душа, і слова, й моя мрія,
Й української долі рядки,
І нев’януча наша надія!
19–20.08.2019
Інна ГОНЧАР
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 106Реєстрація: 31-07-2018
